Як говорити з дитиною про війну в Україні?
Інформацією з даного питання поділилась із нами психологиня Київського осередку Юлія Довжик.
Перш за все — говорити. Під час обговорень можуть проявлятися різні емоції. Але варто пам’ятати, що все, що ви відчуваєте, і все, що відчувають ваші діти, є абсолютно нормальною реакцією на такі ненормальні події, як війна. Дуже важливо дати дитині відчуття безпеки. Вони мають бути впевнені, що коли приходять до своїх дорослих, яким довіряють – отримають відповідь.
Терпляче відповідати на ті самі питання знову
Діти, особливо маленькі, можуть ставити ті самі запитання знову і знову, ходячи по колу. Дорослим треба бути готовими щоразу терпляче відповідати на ці питання. Знову і знову казати, що з нами все буде добре, все буде гаразд, говорити, хто нас захищає.
Давати тілесний контакт
У будь-якій тривозі завжди задіяне тіло. Тому важливо обіймати, давати відчути кордони. Разом вовтузитися, будувати халабуди.
Підготуватися до розмови
Бути готовим, що коли в інформаційному полі тема існує – діти можуть прийти з питаннями. Важливо не відвертатися, не казати “заспокойся”, а дати правдиву відповідь відповідно до віку.
Познайомтеся з обставинами
Знайомитися потрібно не тільки з новими людьми. Під час війни знайомитися заново – це загальний принцип будь-якої зустрічі. Розкажіть дитині, як ви зараз почуваєтеся, що у вас змінилося за останній час, які у вас зараз плани. Після кожної своєї розповіді нормально запитати про теж саме дитини.
Проговорювати рутинні речі
Нагадувати дитині, хто є поруч, до кого можна звернутися, коли потрібна підтримка. Проговорювати інформацію, яку дитина повинна знати відповідно до віку – адресу, кого з дорослих і де можна знайти, якщо дитина опинилася сама.
Повторювати план дій
Нині вся Україна зазнає атак ворожих російських військ. Тому важливо говорити, що ми знаємо, як убезпечити себе. Повторювати з дитиною, що треба робити, якщо ти чуєш сирену чи постріли, під час пожежі, чого робити не можна.
Дозволити почуття
Відповідь “не хвилюйся” не позбавить тривожного імпульсу. Можна казати: “Я бачу, що ти хвилюєшся за солдат, за людей, довкола яких війна. Я теж хвилююся”. Показати, як саме дорослі переживають ці почуття, як справляються зі своїм страхом. Допомогти прожити цей імпульс – дати глину, помалювати, адже дитина не завжди може виразити словами свої почуття.
Зі школярами ділитися своїми думками
Дітям молодшого підліткового віку теж слід давати відповідь саме на поставлене питання. Можна ділитися своїми думками, почуттями. Але треба бути готовим, що діти молодшого підліткового віку і підлітки можуть мати свою точку зору і хотітимуть поділитися нею. Неодмінно слід давати їм таку можливість.
Із підлітками шукати відповіді разом
Іноді питання, які ставлять підлітки, заганяють у глухий кут. Тоді важливо чесно про це сказати: “Я зараз не знаю відповіді, дай мені трохи часу, і ми повернемося до цієї теми”. Або можна сісти разом пошукати інформацію в інтернеті. Добре поділитись висловлюваннями авторитетних для дорослого лідерів думок. Разом почитати їхні дописи, знайти спільно відповідь. Інформаційне поле – бездонне, а критичне мислення в підлітків ще здебільшого не сформоване.
Емоційний стан важливіший за слова
Немовля ще не знає, як реагувати на події, що небезпечно, а що радісно, тому воно завжди дивиться на оточення і копіює його реакцію. Якщо ви спокійні, спокійна й дитина.
Грати
Коли є ознаки, що дитину щось налякало, вразило – з дошкільнятами і дітьми молодшого шкільного віку треба грати. Лімбічний мозок теж займається програванням страху. Грати слід так, як дитина сама поведе, не потрібно нічого нав’язувати чи пропонувати. Треба асистувати, супроводжувати в цьому процесі, ніяк не вести. Діти добре самотерапевтуються через гру.
Слухати дитину уважно
Треба бути поряд з дитиною, слухати її. Особливо це потрібно підліткам, хоча іноді здається навпаки. Їм важливо знати, що ваша увага з ними, ви не у смартфоні, а дивитесь очі в очі. Цей контакт є запрошенням до діалогу: “Ти можеш мені довіряти, можеш мені сказати, я поруч і підтримаю”.
© Юлія Довжик, психологиня Благодійного фонду «Рокада» Київ.
Також ви завжди можете звернутися за професійною допомогою до психологів Благодійного фонду «Рокада».
Гарячі лінії осередків:
Чернігів — 067 337 01 61
Житомир — 067 322 40 78
Івано-Франківськ — 067 447 40 24
Хмельницький — 067 447 08 13
Тернопіль — 067 447 42 20
Чернівці — 067 337 65 68
Луцьк — 067 447 08 84
Львів — 067 447 03 73
Рівне — 067 447 38 40
Київ — 063 299 83 24 (з 9:00 до 18:00 (вівторок, середа, п’ятниця)
Суми — 067 309 89 37
