Якщо раптом ви #самезараз відчуваєте відторгнення від реальності та постійно виправдовуєтесь, то цей матеріал для вас
Що таке захисні механізми, та чим вони корисні?
Ми сприймаємо світ навколо через відчуття, думки та інші суб’єктивні образи, які є продуктом нашої психіки. В умовах війни психіка реагує так, як вміє, знає та може, використовуючи захисні механізми.
- Захисні механізми – це неусвідомлювані стратегії захисту психіки від стресових подій. Це невід’ємна частина психіки, яка допомагає справлятися із внутрішніми конфліктами, знижує відчуття болю, допомагає уникнути сильної емоційної реакції на невизначені ситуації.
Однак, вони не дають нам повноцінно вирішити складну ситуацію. Захисти можуть спровокувати соціальні та психологічні проблеми, породжувати дисбаланс. Часте їх використання може бути пов’язане з тим, що ми не вміємо справлятися з проблемами, або не визнаємо їх існування.
Одним із найбільш поширених механізмів є заперечення, або відторгнення реальності. Це коли ми відмовляємося приймати реальність такою, якою вона є. Психіка блокує переживання травматичних подій та не дає відчувати біль. Так ми отримуємо час, для налаштування на зміну обставин та прийняття приходить, коли гостра криза вже прожита.
Інший поширений механізм – раціоналізація. Людина прагне виправдати для себе вчинок, який призвів до негативних наслідків. Відбувається це несвідомо, для збереження самоповаги. Людина шукає виправдання та раціональні причини своєму вчинку або поведінці.
Захисні механізми не можуть бути тільки хорошими, або тільки поганими. В ситуації «тут і тепер» вони блокують тривогу не даючи збожеволіти під час травмуючих подій, дають нам час для поступового опрацювання інформації.
Психологічні консультації можуть допомогти зрозуміти які саме механізми ми використовуємо, як вони впливають на життя, як їх використовувати. Оскільки механізми є неусвідомленими процесами, самостійно їх змінити майже неможливо, навіть відслідкувати їх можуть не всі з нас. Вже навіть усвідомивши те, як ви реагуєте на стресові ситуації – є половиною шляху до більш зрілої реакції на події.
Дякуємо за матеріал Олені Ставицькій, психологині Благодійний фонд «Рокада» Рівне
