У календарі на 2024-й рік відтворено дванадцять оригінальних буковинських образів жіночого вбрання, у яких говорить голос наших предків.
Героїні видання — 12 жінок з різними історіями з Херсонської, Харківської, Миколаївської, Донецької, Запорізької, Луганської областей та Сумщини, які, у зв’язку з повномасштабною війною нині мешкають на території Чернівецької області. У своїх образах вони презентують культуру покривання голови наміткою.
Над календарем «Берегиня» осередок благодійного фонду «Рокада», що у Чернівцях, працював понад рік. «Стільки часу потрібно було для того, щоб не лише знайти колекції автентичних буковинських жіночих строїв кінця ХІХ – початку ХХ сторіччя, а й актуально подати їх у нинішньому контексті», – зазначив Віктор Лещак, координатор благодійного фонду у Чернівцях.
Серед запрошених на презентацію календаря була і голова правління Благодійного Фонду «Рокада» – Наталія Гуржій.
«Я дуже сподіваюся, що сьогоднішня подія, це не лише підтримка для внутрішньо-переміщених осіб, які інтегруються в нових для них умовах у буковинському регіоні, а це й і натхнення для всіх українських жінок, які можуть пишатися багатим світом українських традицій та строями їхньої місцевості. Проєкт «Берегиня» – це чудова ідея для того, щоб підкреслити наскільки ми всі різні і наскільки всі однакові, наскільки жінки люблять одягатися красиво, і можуть в подальшому популяризувати наше автентичне українське вбрання», – зазначила вона.
Під час роботи над стилізуванням моделей, Микола Шкрібляк, етнограф, керівник Буковинського центру культури і мистецтв, для кожної із жінок створив неповторний образ буковинки кінця ХІХ – початку ХХ сторіччя, що уособлює в собі жінку-берегиню.
«Прагнення ініціаторів проєкту ближче познайомити людей із традицією повязування намітки, що об’єднує всі наші землі та етнографічні регіони, викликали у мене інтерес до співучасті та створення унікальних образів для моделей етно-проєкту.
Символ намітки несе в собі ту орнаментальну культуру, у якій можна читати мову наших предків. Бо намітка або ж перемітка до певної міри була канонічним уособленням життя та вічності. Тому вона дуже часто передавалася від прабабці і аж до наступних поколінь, як оберіг та продовження роду», — розповів Микола Шкрібляк.
Спільна робота над проєктом допомогла нашим героїням не лише відчути багатий світ українських традицій та отримати унікальну нагоду ознайомитись з найпоширенішим варіантом пов’язування намітки, а й комфортніше інтегруватися в суспільне життя Буковини, познайомитися з культурними цінностями Чернівецької області та пізнати специфіку народного регіонального строю.
Переглянути сюжет з події можна тут.
Проєкт реалізовано в рамках етно-проєкту «БЕРЕГИНЯ» за підтримки UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні.
