Недопущення дискримінації жінок, що працюють, надання їм додаткових гарантій передбачено міжнародними договорами та угодами, ратифікованими Україною. Детальніше пояснює Юлія Карповець, юристка рівненського осередку нашого Фонду.
Вагітним жінкам та жінкам, які мають малу дитину держава дає такі гарантії:
1. Роботодавець не має права звільнити з роботи жінку, яка знаходиться у відпустці на час вагітності та пологів.
2. Роботодавець не може відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату у зв’язку з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років. Прийнятих на роботу — заборонено звільняти з ініціативи роботодавця, зокрема і з причин, що не пройшла випробувальний термін, оскільки таке звільнення кваліфікується як звільнення за ініціативи роботодавця.
3. Звільнення вагітної жінки чи жінки, яка має дитину до трьох років можливе лише у разі повної ліквідації підприємства, установи чи організації, але з обов’язковим її працевлаштуванням.
4. Жінка має право скористатися відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами. Допомога по вагітності і пологам надається жінці в формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати за період відпустки по вагітності і пологам.
5. Жінка має право на отримання допомоги по вагітності та пологам. Допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу).
6. За бажанням жінки роботодавець зобов’язаний приєднати до відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами щорічні основну і додаткову відпустки незалежно від тривалості її роботи.
7. Після закінчення відпустки по вагітності і пологам, за бажанням жінки, їй надається відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
8. Жінка має право на переведення на легшу роботу. Після переведення на легшу роботу жінці виплачується середній заробіток за попередньою роботою.
Якщо ж заробіток на легшій роботі вищий за той, який вона отримувала до переведення, тоді виплачується фактичний заробіток.
9. Жінка має право на неповний робочий день. На прохання вагітної жінки чи жінки, яка має дитину, роботодавець зобов’язаний встановити для неї неповний робочий день чи неповний робочий тиждень. Оплата праці в цьому випадку провадиться пропорційно відпрацьованому часу або в залежності від виробітку.
10. Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.
11. Роботодавцю заборонено залучати вагітну жінку і жінку, яка має дитину віком до трьох років: до роботи у нічний час; до надурочних робіт; до робіт у вихідні дні та направляти її у відрядження.
12. Відпустка по вагітності та пологам та відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховуються до страхового стажу і стажу роботи за спеціальністю. Відпустка без збереження заробітної плати, яка надається за медичним висновком не більш ніж до досягнення дитиною шестирічного віку, зараховуються до стажу роботи за спеціальністю.
Наголосимо, що під час співбесіди на роботу, не мають права запитувати про особисте життя!
Що стосується вагітних жінок, то роботодавець не може відмовити у встановленні неповного робочого дня вагітній жінці або жінці, яка має дитину, жінці, яка має дитину віком до 14 років. Або, наприклад, надання відпусток у зручний час жінкам, які мають: двох або більше дітей, одиноким матерям.
Що ж робити із забороною щодо праці вагітних жінок, жінок які мають дітей віком до 3 років, одиноких жінок, які мають дітей віком до 14 років (наприклад, роботи у нічний час, наднормово, направлення у відрядження)?
У разі відсутності даних про те, до якої категорії відноситься жінка, роботодавець розраховує, що вона виконуватиме потрібну йому роботу, а не заявить несподівано, що має певні права і їй потрібно шукати заміну, оскільки за порушення прав таких працівників роботодавця можна буде притягнути до відповідальності.
З іншого боку, «необізнаність» роботодавця у тому, що працівник відноситься до категорії, якій гарантовано певні пільги, дасть йому можливість не перейматися їх наданням, оскільки права вимагати інформацію у них немає. Що ж стосується подробиць особистого життя працівника, а не його статусу чи наявності в нього дружини (чоловіка) або дітей, то, звісно, це особиста справа кожного і право гарантоване Конституцією України.
Проєкт реалізується за підтримки Міжнародного фонду Відродження.
