Марія Горай у березні 2022 року вимушено покинула свій дім у Житомирі. Жінці – 76 років. Разом із родиною шукати безпечного життя поїхали до Словенії. Однак попри спокій закордоном, Марія Михайлівна вирішила повертатися.
«Ми жили спокійно, як і тисячі інших родин – дім, город, теплиця. Особливо любили з родиною вирощувати овочі. Для мене це була справжня розрада. Але війна змінила все… 1 березня 2022 року наш будинок бомбардували. Він був сильно пошкоджений, і жити в ньому стало неможливо. Ми були змушені виїхати. Обрали Словенію. Та скільки б я не була там, – душа весь час тягнулася додому», – пригадує жінка.
Усе своє життя Марія Михайлівна присвятила турботі про людей – пропрацювала медсестрою в міській лікарні №2 міста Житомир.
«Мій внук жартував: «Бабусю, ну хто зараз так довго в одному місці працює?». Але для мене це була не просто робота – це був мій шлях», – ділиться вона.
В Україну пенсіонерка повернулася через рік. Вірила, що попри ворожі обстріли зможе відновити будинок.
«Перші дні підтримували благодійні організації – привозили засоби гігієни, їжу. А потім нами опікуватися стала «Рокада». Працівники фонду допомогли з найнеобхіднішим: ковдри, подушки, посуд – усе, щоб знову відчути себе вдома», – продовжує Марія Михайлівна.
КАТЕРИНА ОСТАПЕНКО
«Для нас дуже важливо допомогти цій родині. Першого березня 2022 року стало одним з найболючіших днів за час повномасштабного вторгнення. Під час цієї атаки загинуло двоє людей, а більшість залишилося без даху над головою. Після цих подій багато житомирян виїхали за кордон та в більш безпечні регіони України», – коментує координаторка благодійного фонду «Рокада» у Житомирі Катерина Остапенко.
Обстеження будинку і визначення масштабу пошкоджень здійснили інженер «Рокади» у Житомирі Олексій Лісних та соціальний працівник Олександр Федорук.
«Унаслідок ракетного обстрілу житловий будинок зазнав значних пошкоджень: утворилися численні тріщини в стінах і на стелі, що суттєво вплинуло на його конструктивну цілісність. Рівень загрози обвалу визнали критичним. Будинок становив небезпеку для життя. Комісія з обстеження об’єкта постановила, що житло непридатне для подальшого проживання», – коментує соціальний працівник Житомирського осередку Олександр Федорук.
У той час УВКБ ООН уже два роки надавало підтримку благодійному фонду «Рокада». Організація співпрацює з урядом України та міжнародними донорами, щоб допомогти людям, які постраждали від війни. Житомирщина – один із регіонів, на якому УВКБ ООН сфокусувало свою увагу в межах житлової програми.
«Ось так за підтримки УВКБ ООН та Житомирської міської ради родина Марії Михайлівни отримала модульний будиночок», – продовжує Катерина Остапенко.
Так у пенсіонерки та її родини з‘явилася надія на затишок. Новосілля відсвяткували в березні цього року.
«Коли будиночок нарешті встановили – серце відтануло. Ми з родиною прибрали його, повісили білі фіранки, висадили квіти – і все ожило. А ми – разом із ним», – розповідає Марія Михайлівна.
Модульний будинок обладнаний необхідними меблями та технікою.
«Виготовлений він із міцних матеріалів та оснащений меблями. Площа становить 25 квадратних метрів. Розрахований на 4 особи. Має все, щоб родина почувалася комфортно», – коментує Катерина Остапенко.
Марія Горай вважає себе щасливою людиною, але від мрії відновити власне житло не відмовляється. Вірить, що настане час і буде знову свій будинок, свій город, своє мирне життя.
«Поруч діти, підтримка родини, мрії, які ще живі… Я хочу ще побачити, як внуки випускаються зі школи. Хочу допомагати. Хочу відновити рідний будинок, бо в ньому – усе моє життя. І дуже хочу сказати всім: не падайте духом, вірте в себе, підтримуйте одне одного. Ми сильні. І ми заслуговуємо на мирне життя в мирній Україні», – підсумувала жінка.
