Мама – невичерпне джерело ніжності, мудрості й сили, коли світ довкола здається таким злим і небезпечним. Вона оберігає свою дитину, як найцінніший скарб у своєму житті.
У час війни, коли страх і тривога заповнюють повітря і дитячі серця, материнська любов перетворюється на щит, який захищає від усякої небезпеки.
До Дня матері ми підготували спецпроєкт «Бути мамою…» та поспілкувалися з матерями та бабусями, які пережили важкі моменти у житті й через нищівні дії ворога були змушені покинути власні домівки разом зі своїми сімʼями.
З жінками, які незважаючи ні на що, рятували своїх дітей та внуків від обстрілів, покинувши буденне життя, стабільність та рідний край.
З жінками, життєвий досвід яких доводить, що неважливо, які випробування відбуваються у житті, адже мамина любов завжди була і буде надійним прихистком, яке дарує тепло й безпеку у холодні й важкі часи.
Героїня сьогоднішнього інтервʼю Аліна Атамась з її сином Данилом. Вони є внутрішньо переміщеними особами з 2022 року і вже 2 роки проживають у селі на Тернопільщині.
Бути мамою для Аліни – це «велике щастя та величезна відповідальність», адже Даня дуже довгоочікуваний син у житті сімʼї.
Життєвий шлях жінки непростий, проте наперекір всім випробуванням, вона переконана, що не варто здаватися і зупинятися перед важкими викликами долі.
На сьогоднішні Аліна ввійшла в Раду з питань ВПО у місцевій громаді, а також при місцевій адміністрації в Тернополі. Спільно з однодумцями вона відкрила громадську організацію, яка зараз допомагає таким же переселенцям, як і вона. Вони допомагають у пошуку житла, у оформленні документів, а також підтримують людей у період адаптації та інтеграції у нове середовище.
«Мені дуже хочеться, щоб жінки, матері з числа внутрішньо переміщених осіб знали, що все буде добре і ми поруч. Найголовніше – врятувати своїх діток, адже нічого важливішого та ціннішого за їх психологічне та фізичне здоровʼя немає. Тому потрібно переоцінити свої пріоритети та цінності і розуміти, що діти – це наше майбутнє», – ділиться думками Аліна.
Сьогодні ми почуємо її історію… Жінка розповість про ранок 24-ого лютого, перші дні війни, реакцію сина та що вона робить для підтримки емоційного стану її дитини і не тільки. Переглянути інтерв’ю можна тут.
