Коли чоловік забирає зарплату, не дає грошей на продукти чи дитину, або контролює кожну витрачену гривню — це економічне насильство, і терпіти цього не потрібно. Такі дії позбавляють права самостійно розпоряджатися своїм життям. У подібних випадках можна звернутися до фахівців, які допоможуть отримати психологічну й юридичну підтримку, а за потреби — тимчасовий прихисток. Пам’ятайте: контроль над грошима — це спосіб приниження, а не прояв турботи.
Анна Серебряннікова
Психологічне насильство не завжди помітне одразу. Це не лише крик чи образи, це і мовчазний контроль, приниження, ігнорування, спроби змусити сумніватися у собі. Зрозуміти, що це насильство, можна, коли ти починаєш жити у постійному страху, провині або відчутті, що «зі мною щось не так». Терпіти не треба. Навіть заради дітей – діти вчаться не з твоїх слів, а з того, що бачать. Вони знають, коли тобі боляче. Самостійно можна почати з малого — визнати, що не норма, припинити виправдовувати кривдника, знайти людину, якій довіряєш, і проговорити все вголос.
Анастасія Остапенко
Будь-який дотик чи дія без твоєї згоди, навіть якщо ви у стосунках чи шлюбі – це сексуальне насильство. Твої межі порушені, коли після близькості відчуваєш страх чи огиду. Не звинувачуй себе! Відповідальність завжди лежить на тому, хто примусив. І не слухай тих, хто каже «мовчи, бо соромно» — мовчання захищає не тебе, а кривдника. Пам‘ятай: ти завжди можеш звернутися по допомогу!
Юлія Сіренко
Якщо ти думаєш, що фізичне насильство автоматично дорівнює рукоприкладству, то ти помиляєшся. Це також погрози, блокування дверей, примусове утримання чи позбавлення їжі. Життя у напрузі, бо не знаєш, коли «знову зірветься», – це теж насильство. Найперше подбай про безпеку: продумай, куди можеш піти, кому подзвонити, де залишити дітей, якщо ситуація повториться. Не вір у міф, що «терпіння – жіноча сила». Це не сила, а втрата себе. Звертайся до поліції, соціальних служб або шелтерів – допомога є, і вона безоплатна. Пам’ятай: насильство не зникає, якщо його мовчки прощати.
