Конкурс дитячих малюнків «Україна, яку я люблю» отримує своє продовження. Для нас важливо, аби дитячі мрії, втілені в малюнках, могли підтримати інші дитячі мрії — там, де це дуже необхідно.
Місія
Миколаївщина – регіон, який від початку повномасштабного вторгнення став південним форпостом. Попри значні руйнування і втрати, показав усій Україні стійкість і героїзм.
Саме там в Антонівському ліцеї-інтернаті мистецтв нині живуть вихованці обласного Миколаївського центру соціально-психологічної реабілітації дітей. Це 23 дівчаток і хлопчиків віком від 3 до 15 років.
Центр опікується дітьми, що опинилися у кризових ситуаціях чи без батьківського піклування, забезпечуючи комплексний соціально-психологічний супровід, реабілітаційні послуги та сприяє їхній адаптації й інтеграції у суспільство.
Рятуючись від обстрілів, дітям разом із вихователями довелося змінити не одне місце перебування, перш ніж оселилися в Антонівському ліцеї.
Новий прихисток розташований на території Антонівської сільської громади. Це за 70 кілометрів від обласного центру. Закладу майже 60! У ліцеї навчалися місцеві діти, а в інтернаті – сироти і діти з малозабезпечених родин із усього Новоодеського та сусідніх районів області.
Війна змусила дещо переформатувати роботу закладу. Але як і раніше, тут теплий і турботливий простір для кожної дитини.
«Ми намагаємося створити відчуття дому — наскільки це можливо», — зізнається вихователька Інна Віталіївна.
Попри всі випробування, вихованці Центру не втратили здатності радіти простим речам. Вони спілкуються, підтримують одне одного, а старші – з турботою й відповідальністю доглядають за молодшими. Кожен день наповнений спільними справами, щирим сміхом і дитячими мріями.
«Дуже дружні, допомагають одне одному, підтримують. Для них надзвичайно важливо не почуватися самотніми», — продовжує Інна Віталіївна і додає, зараз вихованці найбільше потребують цікавого й різноманітного дозвілля.
Незалежно від віку, діти обожнюють активні ігри, з задоволенням беруть участь у руханках.
«А ще їх захоплює творчість – малювання, аплікації, ліпка… Мріють про нові м’ячі, фарби, настільні ігри. Хлопці хочуть нові кросівки, щоб і надалі ганяти м’яча. Та найбільше бажання – проєктор із екраном, щоб усі разом могли дивитися мультфільми й цікаві та пізнавальні програми», – ділиться мріями вихованців їхня наставниця.
Дія
Тож продовжуючи конкурс дитячих малюнків «Україна, яку я люблю», ми даємо старт ініціативі, покликаній об‘єднати небайдужі серця заради таких простих, але надзвичайно важливих дитячих мрій.
Бо кожна дитина — це всесвіт. І цей всесвіт заслуговує на увагу, турботу та простір для щасливого дитинства, навіть у найважчі часи.
Підтримайте мрії своєю дією!
Навіть незначний донат на банку Фонду здатен на значні зміни!
Щасливе дитинство – завдяки кожному з вас!
