До Дня матері ми підготували спецпроєкт «Бути мамою…» та поспілкувалися з матерями та бабусями, які пережили важкі моменти у житті й через нищівні дії ворога були змушені покинути власні домівки разом зі своїми сімʼями.
З жінками, які незважаючи ні на що, рятували своїх дітей та внуків від обстрілів, покинувши буденне життя, стабільність та рідний край.
З жінками, життєвий досвід яких доводить, що неважливо, які випробування відбуваються у житті, адже мамина любов завжди була і буде надійним прихистком, яке дарує тепло й безпеку у холодні й важкі часи.
«Багато людей мене жаліють, кажуть, що важко мені на старості виховувати дітей … А я скажу, що в мене повноцінне і прекрасне життя. Я ходжу на збори в школу, ми готуємося до НМТ, гарно проводимо вільний час і моє життя таке наповнене зараз, що іншого я не хотіла б».
Героїня нашого інтервʼю – Кривошеєва Світлана – бабуся, яка опікується своїми двома внучками, Сніжаною і Лізою. Зі сльозами на очах жінка згадує перші 11 днів повномасштабного вторгнення у Харкові та таку бажану евакуацію на Тернопільщину.
Коли ми запитали пані Світлану, чи відчуває вона різницю між поняттями «мама» та «бабуся», жінка відповіла, що значення цих слів для неї однакові, адже найголовніше – це турбота про своїх дітей, відповідальне ставлення та взаємна любов: «Онучки – це більше, ніж доньки. Бо ти вже у такому зрілому віці набагато більше розумієш, аніж в молодості …».
Жінка розповіла про те, як чудово її прийняли на Тернопільщині і поділилася успіхами своїх внучок. Менша, Сніжана, відразу знайшла друзів і стала душею класу, а старша, Ліза, радує бабусю своїми успіхами у навчанні та новому, дорослому сприйнятті цього світу.
«Коли Лізу запитали в коледжі без чого вона не може жити, перше, що вона відповіла – це без своєї бабусі. І для мене це дорогого варте, адже на даний період їхнього життя я для них все, як і вони для мене», – каже пані Світлана.
Жінка пише чудові вірші і один з них вона присвятила своїй меншій внучці, якій недавно виповнилося 10 років … Ви його також можете почути, переглядаючи наше інтервʼю, – це звучатиме ніжно, чуттєво і дуже емоційно.
