Ольга Азаман, 17 років,
До 2022 року родина Олі жила в місті Українськ, Донецької області. Це було звичайне, спокійне життя: батько Олександр працював зварювальником, мама Юлія — продавчинею в магазині, їхній син Євген навчався у першому класі, старша донька Оля – у 9-му та мріяла стати веб-дизайнером.
У квітні 2022 року, коли в регіоні активізувалися бойові дії, сім’я прийняла важке, але єдине правильне рішення — евакуюватися. Вирушили до села Попівка Сумської області, де раніше проживала рідня родини.
Було важко — морально, фінансово, фізично. Але завдяки підтримці місцевої громади, вони змогли трохи оговтатись. У грудні 2024 року команда «Рокади» допомогла родині потрапити в пілотний проект «Житловий простір». Доценки оселилися у модульному будиночку.
На новому місці Юлія почала працювати кухарем, Олександр — зварювальником у приватній фірмі, бабуся Неллі – на заслуженому відпочинку, Євген із вересня цього року почне відвідувати нову школу, Оля продовжує навчатися дистанційно і закінчує 11 клас. Мріє стати веб-дизайнером.
Хоч серце й досі болить за покинутим домом, родина вірить у перемогу і мріє колись повернутися додому.
«На передньому плані — дівчинка малює квітку, ірис. Особисто для мене вона символізує свободу та творчість. У лівому верхньому куті малюнка— тризуб. Це знак, який об’єднує всіх українців, незалежно від того, де вони знаходяться. Голуб – символ миру. Також я намалювала стелу «Донецька область», зображена збоку — це вказівник на рідний дім, адже саме звідти походить моя родина. Це знак поваги до свого краю, який, не зважаючи на випробування війною, це завжди Україна і частина мого серця. Це — патріотизм, гордість за свій рідний край. Монумент незалежності — теж символічний. Скульптура жінки тримає калинову гілку, дивиться в небо з піднятою головою. Її зображення для мене це віра в світле майбутнє, боротьбу за свободу та гідність. Місто, яке я намалювала, яскраве українське місто — живе, сонячне, сповнене барв. Над містом — чисте синє небо і жовте сонце, як символ миру та надії. Калина символізує: українську душу, пам’ять, силу народу, красу. Під моїм малюнком розміщено рядки з вірша Володимира Сосюри: «Любіть Україну, як сонце, любіть. Як вітер, і трави, і води…» Ці слова для мене особливі, саме їх автор написав, коли Україну звільнили від фашистських загарбників. Вони підсилюють емоційну глибину малюнка — нагадують, що любов до Батьківщини живе в простих речах: у сонці, у природі, в мові, в щоденному житті. Це Україна — така, якою її бачить і любить моє серце: мирна, красива, щаслива. Найголовніша моя мрія, щоб закінчилася війна!» – розповідає про свій малюнок Ольга.