Ольга Володимирівна та Сергій Анатолійович – пенсіонери з Краматорська. Рятуючись від війни, оселилися в селі на Чернігівщині. Громада надала будинок із присадибною ділянкою. Тепер подружжя вирощує городину, тримає курей. Та найбільший скарб і розрада – троє онуків. Саме заради них живуть і знаходять сенси, як би важко не було.
Питання про евакуацію постало у серпні 22-го. Тоді у місті стало вкрай небезпечно. Постійні обстріли не давали спокою ані вдень, ані вночі.
«Планували виїхати 24 серпня – так, у День незалежності. Символічно, правда? Мали вирушати потягом із Покровського. Але в той день траси вже були перекриті. Тож не змогли дістатися залізничного вокзалу вчасно. І так, мабуть, доля відвела. Бо той поїзд потім потрапив під обстріл. Були жертви», – розповідає Ольга Володимирівна.
«Змогли вибратися лише за два дні – 26 серпня», – додає чоловік.
Для родини – то вже не перше випробування. У 2014 теж довелося відчути війну. Тоді жили неподалік Карачуна.
«Бачили загибель, і поранення людей на власні очі»», –ділиться Ольга Володимирівна.
Нині родина живе у селі Загорівка Чернігівської області, де мають родичів. Тож вирішили евакуюватися саме сюди. Громада надала внутрішньо переміщеним будинок. Почали потроху обживатися.
«Але серце все рівно було не на місці. У Краматорську залишився син із родиною. Кликали до себе і він нарешті зважився. Але сталося непоправне – сина раптово не стало», – з болем продовжує Ольга Володимирівна.
Тоді перед подружжям пенсіонерів постав новий виклик – забрати з Краматорська онуків.
«Слава Богу, все вдалося, і зараз діти з нами. Дмитро піде у 9 клас, Настя – у 7-й, а Даня восени стане першокласником. Всі троє добре освоїлися на новому місці, знайшли друзів», – додає бабуся.
На новому місці з родиною познайомилася команда «Рокади». З тих пір фахівці постійно підтримують.
ОЛЕНА ДАНИЛЕЦЬ
«Нам вдалося залучити сім‘ю до індивідуальної програми захисту внутрішньо переміщених українців. Відтак родина отримала двоярусне ліжко та матраци для дітей, а також холодильник. Зараз допомагаємо з оформленням опіки над онуками. Також нещодавно сім‘я за програмою покращення умов проживання отримала допомогу з ремонтом будинку. Зокрема, замінили вікна, застелили лінолеум, встановили ванну», – розповідає кейс-менеджерка регіонального офісу «Рокади» Олена Данилець.
У минулому – мирному – житті Ольга Володимирівна та Сергій Анатолійович працювали на металургійному заводі. Тоді й уявити не могли, що життя так обернеться. Втім, подружжя не втрачає оптимізму і віри у краще.
Коли трапляється нагода, чоловік рибалить. В інший час – пораються на городі. Радіють, що зійшла картопля, капуста, помідори, перець, морква, буряки…
«Це наші маленькі радощі сьогодні. А ще – тримаємо курей. Господарство невелике, втім дає велику розраду», – зізнаються обоє.
