Після історій ветеранських організацій з Одещини ми продовжуємо знайомити з тими, хто щодня допомагає ветеранам і їхнім родинам повертатися до цивільного життя. У межах проєкту «Соціальне згуртування та реінтеграція ветеранів в Україні», який реалізує Міжнародна організація з міграції (МОМ) за фінансування Європейського Союзу у партнерстві з благодійним фондом «Рокада», підтримку отримали двадцять ветеранських громадських об’єднань із десяти регіонів.
Організація з Волині «Підтримай героїв» допомагає ветеранам і їхнім родинам повертатися до життя, відновлювати віру в завтрашній день та знаходити сили жити далі.
Коли Валерій Костюк, керівник організації «Підтримай героїв» після поранення проходив через понад два десятки операцій, навіть не думав про організації, офіси чи гранти. Тоді головним було – вижити й допомогти тим, хто поруч у лікарняній палаті. Але саме там, серед перев’язок, милиць і болю, зародилася ідея, що сьогодні об’єднує десятки ветеранів, дружин, матерів, переселенців і всіх небайдужих у Володимирі та Устилузькій громаді.
Валерій Костюк, керівник організації
«Ти лежиш і чекаєш, що хтось прийде і просто скаже «дякую», – згадує Валерій. – Але іноді здається, що про тебе забули. Ми вирішили, що ніхто не повинен почуватися забутим і не важливим».
Так зародилася думка про створення громадської організації, яка виросла з простого людського прагнення не бути байдужими.
«Допомагати ветеранам – це не обов’язок лише військових, це обов’язок усього суспільства, – каже Валерій. – Ми всі маємо вчитися приймати тих, хто повертається з війни. Бо вони не чужі – це наші люди, які просто потребують трохи більше розуміння».
Від ініціативи – до команди, що стала родиною
Спочатку команда діяла власними силами: 10 волонтерів, які розуміли важливість цієї справи. Взимку 2025 року спільнота отримала юридичний статус, а 28 травня 2025 відкрила власний офіс.
«Минув рік, і ми зрозуміли: це вже не просто волонтерство, а реальна система підтримки, яка працює», — розповідає Валерій.
Починали без фінансів, лише з бажанням діяти. Кожен член організації щомісяця вносив по тисячі гривень, аби мати мінімальний фонд для потреб ветеранів: одяг, транспорт, їжа.
Альона Костюк, проєктна менеджерка
«Потім до нас стали долучатися родини військових, переселенці, люди, які просто хотіли бути корисними. І стало зрозуміло: ми вже не десятеро ентузіастів, ми – команда, –додає проєктна менеджерка Альона Костюк. – Є ті, хто допомагає фінансово, є ті, хто допомагає проводити різні заходи».
Команда, що лікує спільнотою
ГО стала не лише організацією, а й безпечним середовищем – для ветеранів, дружин, матерів. «Ми різні, але працюємо, як одна родина, – говорить Валерій. – Якщо комусь важко – підставляємо плече. У нас ніхто не залишається сам».
Юлія Каледіна, учасниця ГО
У команді – волонтери, психологи, митці, навіть звукотерапевтка Юлія Каледіна, яка проводить унікальні сеанси відновлення для ветеранів.
«Я використовую тибетські співочі чаші ручної роботи – вони гармонізують вібрації тіла та емоцій. Це швидкий і м’який спосіб відновити психоемоційний стан», – каже Юлія. А ще додає: «Ветерани спочатку ставляться до цього скептично, однак потім приходять знову і знову. Один хлопець навіть заснув під час сеансу – його тіло відпочивало настільки глибоко, що він сказав: «Я зрозумів, що мені це дійсно потрібно». Після практик багато хто зізнається, що сон поліпшується, стає легше вирішувати справи, з’являється спокій і відчуття блаженства. Це момент, коли тіло ніби спить, а душа знову дихає. Це велика перемога – повернути людині спокій».
Сьогодні організація працює за кількома напрямками:
Підтримка поранених у лікарнях – щотижневі відвідування, надання речей першої потреби, спілкування, консультації.
- Програма «У ритмі душі» – звукотерапія, арт-терапія, кола підтримки для ветеранів і їхніх родин.
- Екскурсії та виїзди для соціалізації – спільні подорожі, які допомагають ветеранам відчути життя поза лікарнями.
- Підтримка родин військових – зокрема матерів та дружин, яким іноді ще важче, ніж самим ветеранам.
«Ми не тільки допомагаємо віднайти бажання жити, – додає Валерій. – Ми показуємо, що життя триває. Що можна знову сміятись, любити, працювати».
Серед історій, які змінили і життя організації, і її членів, – десятки прикладів. Один із них – ветеран, який жив сам із пенсією у 8 тисяч і ледве пересувався.
«Ми просто посадили його в машину, об’їхали всі інстанції, допомогли оформити документи. Зараз він відкриває ветеранський бізнес і сам долучається до нашої команди», – розповідає Валерій.
Інша історія – про Павла, який після травми руки і ноги не вірив, що зможе знову працювати. «А тепер він має роботу, плани на майбутнє та впевненість у завтрашньому дні. Це надихає», – додає засновник ГО.
Виклики і сила рухатися далі
Сьогодні організація виходить за межі волонтерського ентузіазму і переходить до професійного управління. Важливим кроком стала участь у проєкті «Соціальне згуртування та реінтеграція ветеранів в Україні», який реалізує МОМ за фінансування Європейського Союзу у партнерстві з благодійним фондом «Рокада».
Завдяки цій підтримці команда отримала менторський супровід, навчання та матеріально-технічне підсилення, що дозволить розвивати організацію системно. До кінця 2025 року ГО проведе стратегічну сесію, де визначить місію, ключові напрями розвитку та конкретні цілі на наступні півтора року. Це допоможе структурувати роботу, розподілити відповідальність і зробити діяльність більш передбачуваною.
У межах співпраці організація також запровадить систему моніторингу якості послуг – анкетування після заходів, регулярні опитування потреб учасників та створення єдиного реєстру отримувачів допомоги. Такий підхід дасть змогу оперативно реагувати на запити ветеранів, відстежувати результати та вдосконалювати програми підтримки.
Окремий напрямок – посилення фандрейзингу. Команда готує шестимісячний план із залучення коштів, який передбачає запуск опції регулярних внесків, створення зручних способів підтримки та активні комунікаційні кампанії у соцмережах. Це допоможе забезпечити стабільність фінансування й незалежність організації у майбутньому.
«Для підвищення інституційної спроможності ми плануємо підписати меморандум про співпрацю з місцевою владою, оновити карту партнерів та ухвалити дві ключові політики – фізичної та цифрової безпеки. Так організація стане не лише дієвою, а й безпечною для своєї команди та відвідувачів», – зазначає Валерій Костюк.
Результатом цієї співпраці стане чітко прописана стратегія розвитку, прозорі процеси управління, стабільна фінансова модель і сучасний безпечний простір, де кожен ветеран і член громади зможе отримати комплексну та якісну підтримку.
«Завдяки участі у проєкті ветеранські організації, зокрема команда з Володимира, отримують не просто матеріальну допомогу, а можливість стати сильнішими інституційно. Це – інвестиція у сталість, у професіоналізацію громадських структур, які безпосередньо працюють із ветеранами. Таке підсилення допоможе організації не лише розширити свої програми, а й зробити їх більш якісними, доступними та безпечними для всіх, хто потребує підтримки після війни», – наголошує проєктний менеджер благодійного фонду «Рокада» Іван Чубукін.
Матеріал підготовлений у межах проєкту «Соціальне згуртування та реінтеграція ветеранів в Україні», який реалізується у співпраці з Міжнародною організацією з міграції за фінансування Європейського Союзу.
