У Польщі, Німеччині чи деінде українці залишатимуться або біженцями, або мігрантами… А це зовсім не ті відчуття, яких ми гідні! – історія Олени про повернення з-за кордону
Коли почалося повномасштабне вторгнення Олена Дишкант жила у Києві. Сама – з Житомирщини. Ще зовсім юною поїхала навчатися до столиці і так залишилася. Незадовго до трагічного лютого відкрила власну компанію – то був технологічний стартап. Був інвестор, гарна команда, потенційні клієнти… На той момент Олені не було і 30. Разом із партнеркою будували плани, мали мрії й амбіції. А ще напередодні придбали житло під Києвом. До новосілля готувалися на квітень 22-го.
«Тоді ми витратили всі кошти, в тому числі й на кредитних картках. Залишилися десь із п‘ятьма тисячами гривень і купою боргів. У квартиру так і не в‘їхали. Новобудову не встигли здати в експлуатацію. Більше того вона суттєво постраждала внаслідок обстрілів», – розповідає жінка.
24 лютого Олену і її партнерку застало на орендованій квартирі на околиці Києва. Обстріли, тривоги і страх за життя змусили шукати безпеки. За кілька тижнів пара ухвалює рішення їхати за кордон. Спочатку рушили до Ковеля, бо потяг до Львова був переповнений ущент. Звідти – до кордону, а далі – Варшава, Берлін і, нарешті, німецький Дюссельдорф.
«Пам‘ятаю, приїхали серед ночі. Було восьме-дев’яте березня. Точно не пригадаю, бо були дезорієнтовані. Оселилися у знайомого – він сам запропонував, коли ми ще були у Ковелі. Бачив новини, тож вирішив допомогти. Мені було невимовно важко – я не могла пережити те, що росіяни вбивають моїх людей, вбивають українців. Згодом тривалий час працювала з психологом, аби відновитися», – продовжує Олена.
У Німеччині впродовж двох місяців Олена знайшла роботу. Щоправда, в Україні. Працювала дистанційно.
«Мої документи для оформлення тимчасового притулку там губили двічі. Більше того, бюрократичні моменти надто повільні. Банківський переказ міг іти п’ять-сім робочих днів. Ми, українці, не звикли до такого темпу», – розповідає жінка.
Наприкінці літа 2022-го пара опинилася на роздоріжжі – розпочинати все з нуля за кордоном чи повертатися додому, де все знайоме. Проте остаточне рішення ухвалили за два з половиною роки. Відтермінування було вимушене – партнерка Олени перенесла операцію.
«Настя зламала ногу. Довелося робили операцію. Тож чекали моменту, коли зможе ходити. Повернення планували на травень 2025-го, однак ще раз відклали – на липень. Ми тоді обирали місто, куди в Україні поїдемо жити. Зупинилися на Івано-Франківську, – пригадує Олена і з сарказмом констатує, – власне житло, в якому навіть не встигли оселитися, – зруйноване. В орендованій квартирі – інші люди. Тож відразу кілька проблем відпало. Але я видихнула, бо вже була вдома».
Перший день після повернення пара не пам‘ятає, але точно пригадує відчуття – легко, комфортно, спокійно. Поряд рідні люди, друзі, українці.
«Треба було облаштовуватися з нуля. Всі особисті речі втрачені. Але поступово життя вдалося налагодити. Зараз працюю в гуманітарній організації – тут я корисна. Тут можу допомагати. Сьогодні плани – це щодня робити те, що в моїх силах, аби життя сім’ї і всіх навколо ставало хоча б трохи кращим, – зізнається жінка і додає, попри те, що закордонний досвід має свої особливості, все ж у Польщі, Німеччині чи деінде українці залишатимуться або біженцями, або мігрантами, або переселенцями. – А це зовсім не ті відчуття, яких ми гідні!».
Здобутки інших країн, каже Олена, необхідно втілювати в Україні. Аби те, що здалося там «успішним успіхом», тут було нормою.
Проєкт «Зміцнення стійкості громад для повернення та реінтеграції» реалізується благодійним фондом «Рокада» в межах проєкту «YOUA − Формуємо нові шляхи, будуємо майбутнє України», який впроваджується за дорученням Уряду Німеччини та імплементується GIZ Ukraine: Sustainable Economic Development.
Проєкт YOUA надає виключно технічну допомогу та не впливає на особисті рішення людей щодо повернення в Україну. Участь у заходах і користування сервісами можливі виключно на добровільній основі для осіб, які розглядають можливість повернення, уже ухвалили таке рішення або перебувають у процесі реінтеграції після повернення в Україну.
