Церемонія передачі гуманітарної допомоги – 5 000 пар високоякісних окулярів, виготовлених компанією Fuji Optical, – відбулася 13 серпня у Києві. Ініціатива реалізується в межах багаторічної співпраці японської компанії з Агентством ООН у справах біженців (УВКБ ООН) та є важливим внеском у підтримку українців у складний час.

АКІО КАНАЙ
«Понад 40 років компанія Fuji Optical має честь співпрацювати з УВКБ ООН. Ми раді, що можемо допомогти українцям у цей складний період», — зазначив представник Fuji Optical д-р Акіо Канай.
У заході взяли участь Надзвичайний і Повноважний Посол Японії в Україні Масаші Накаґоме, представниця УВКБ ООН в Україні Кароліна Ліндхольм Біллінґ, а також голова правління Благодійного фонду “Рокада” Наталія Гуржій.
Окуляри, виготовлені талановитими японськими майстрами, вирізняються високою якістю та комфортом. Серед них є й моделі для дітей молодшого шкільного віку з оправами меншого розміру.

КАРОЛІНА ЛІНДХОЛЬМ БІЛЛІНҐ
«У часи війни та вимушеного переселення особливого значення набувають прості речі, які зазвичай ми сприймаємо як належне, – наприклад, пара окулярів. Вони допомагають повернути людині гідність і відчуття нормальності. Ця допомога — це не лише про зір, а насамперед про людяність і підтримку, які нагадують людям, що про них пам’ятають. Ми глибоко вдячні за нашу тривалу співпрацю з компанією Fuji Optical, урядом і народом Японії, а також нашим надійним партнером «Рокада», які зробили цю підтримку можливою», — сказала Кароліна Ліндхольм Біллінґ, Представниця УВКБ ООН в Україні.
Благодійний фонд “Рокада”, який координує розподіл допомоги в межах цієї ініціативи, розпочав безкоштовну видачу окулярів для внутрішньо переміщених осіб, біженців, шукачів захисту та інших соціально вразливих людей, які не можуть дозволити собі придбати їх самостійно.
Одними з перших, хто сьогодні отримав ці окуляри, стали Ірина та Сергій Доценки, пенсіонери з Херсонщини. Майже три роки родина існувала в окупації. Так, саме існувала, адже життям це важко назвати. Лише у лютому цього року їм вдалося евакуюватися до Київської області, де підтримку надала команда “Рокади”.
«Ми приїхали без нічого. Все покинули. Були настільки розгублені, що навіть не розуміли, куди йти, до кого звертатися, і що робити… Зараз рахуємо кожну копійку, тому можливості придбати навіть дешеві окуляри обом взагалі немає. Тож ця підтримка для нас рятівна», — ділиться пані Ірина.
Наталія Садикова, біженка з Казахстану. Наталія мешкає в Україні з 2014 року, коли разом із чоловіком та двома маленькими дітьми була змушена рятуватися від політичних переслідувань. Нещодавно її чоловіка, опозиційного журналіста Айдоса Садикова, було вбито в Києві. Попри особисту трагедію, Наталія не полишає журналістику та продовжує свою професійну діяльність.
«Із “Рокадою” ми знайомі, здається, ніби все життя. Знаю, що на команду можна покластися в будь-якій ситуації… Окуляри я ношу вже багато років. Знаєте, з часом вони не лише допомагають краще бачити, а й розпізнавати добрих і надійних людей», — говорить Наталія.
Програма видачі окулярів реалізується по всій території України, де Благодійний фонд “Рокада” здійснює свою діяльність.

НАТАЛІЯ ГУРЖІЙ
«Отримані окуляри – це не просто засоби для корекції зору — це прояв турботи, людяності й підтримки у складні часи. Дуже часто наші бенефеціари не мають змоги подбати навіть про базові речі, зокрема про здоров’я зору. Особливо це стосується пенсіонерів, дітей, людей із хронічними хворобами чи тих, хто пережив вимушене переселення. Ми щиро вдячні компанії Fuji Optical, УВКБ ООН в Україні, Посольству Японії та японському народу за те, що разом із нами допомагають людям не тільки побачити світ чіткіше — а й відчути, що про них не забули», — наголосила Голова Правління Благодійного фонду «Рокада» Наталія Гуржій.
Як зареєструватися та хто може отримати окуляри – дізнавайтеся за контактами осередків Фонду.





«Ми приїхали без нічого. Все покинули. Були настільки розгублені, що навіть не розуміли, куди йти, до кого звертатися, і що робити… Зараз рахуємо кожну копійку, тому можливості придбати навіть дешеві окуляри обом взагалі немає. Тож ця підтримка для нас рятівна», — ділиться пані Ірина.

