«У нас трохи безлад, бо нещодавно переїхали…», – зустрічає команду «Рокади» Ольга. Разом із родиною оселилися в будинку. Життя в прихистку – позаду. Тепер мають те, про що мріяли від моменту евакуації на Волинь.
До повномасштабного вторгнення родина жила на Донеччині. У Великій Новосілці тримали чимале господарство.
«Ось так мені, чоловіку, доньці і сину в один день довелося все покинути. Корів, свиней просто випустили в поле… Вхопили теку з документами, з одягу – лише той, який мали на собі. Довірилися військовим, і поїхали в невідоме», – пригадує Ольга.
Через місяць вдалося евакуюватися і мамі Ольги.
«Про тата досі жодної звістки – його як цивільного забрали у ворожий полон», – констатує з болем жінка.
На Волині родина спершу оселилася у прихистку. На умови не скаржилися, проте хотіли повернути собі самостійність.
«Було добре, але це не зовсім те, до чого ми звикли. Тож постійно шукали можливості заробити, аби винаймати окреме житло», – продовжує Ольга.
У нагоді стала програма Rental Market Initiative, яку благодійний фонд «Рокада» впроваджував за фінансування УВКБ ООН.
«Ця програма створювалася як альтернатива прихисткам, аби внутрішньо переміщені українці могли орендувати житло і якомога швидше адаптуватися й інтегруватися в громади, – пояснює координаторка регіонального офісу Людмила Висоцька. – Програма компенсувала вартість оренди житла та комунальних послуг протягом пів року».
Упродовж шести місяців часом Ольга та її чоловік працевлаштувалися. Здавалося б, життя повертає у спокійне і звичне русло. Однак орендована квартира терміново знадобилася власникам. Довелося шукати інші варіанти.
«Нам запропонували будинок поряд із Рожищем, у якому ніхто не жив десь років п‘ять. Обійстя було в чагарниках, город занедбаний. Проте умови, які нам запропонували, були гарні: мали сплачували лише за комунальні послуги, а облаштування – за наш кошт. Ми погодилися», – розповідає далі жінка.
Колеги чоловіка допомогли з переїздом, а жителі громади віддали ще добротні меблі.
За короткий період родина оновила у будинку ремонт, на подвір‘ї все розчистила, а город чекає весни, аби там з‘явилися свіжі грядки. Найбільше Ольга тішиться місцем для квітника.
«У мене вдома був квітник. Гарно було, – дістає телефон і показує світлини. – Фото і спогади – все, що залишилося від минулого щасливого життя».
Кілька місяців тому в Ольги підкосилося здоров‘я, тож змушена була покинути роботу на деревообробному підприємстві. Щоправда, колишні роботодавці допомогли у підготовці до зими – удвічі дешевше продали дрова для опалення будинку.
«Знаєте, попри те, що і в Ольги, і в дітей є проблеми зі здоров’ям, попри те, які випробування їм випали, вони випромінюють неймовірний позитив», – ділиться соціальна фахівчиня регіонального офісу Олександра Ломака, яка підтримує сім‘ю від моменту знайомства, і додає, команда «Рокади» також забезпечила родину пральною машинкою.
Як і всі внутрішньо переміщені українці, Ольга і її рідні понад усе сподіваються, що настане час, коли у мирній Україні зможуть знову облаштувати свій власний дім. Поки ж дякують людям за добрі серця і турботу.
