Поки ветеранські спільноти-учасниці проєкту «Соціальне згуртування та реінтеграція ветеранів в Україні», який реалізується благодійним фондом «Рокада» за підтримки Міжнародної організації з міграції та за фінансування Європейського Союзу, проходять навчання, аби в подальшому в своїй діяльності почуватися впевненіше і мати більше ресурсів для втілення ініціатив, продовжуємо розповідати про їхнє становлення і здобутки.
Нині досвідом діляться ще дві організації – «Ветеранська хата» з Києва і «Родини полеглих героїв Львівщини».
Про досвід Одещини, Волині, Запорізької області й столиці ми розповіли раніше.
Громадська організація «Ветеранська хата» розпочала свою діяльність у 2024-му як складова соціально-освітньої програми «Нова перспектива», що реалізується благодійним фондом співачки Альони Вінницької і Науково-практичного центру факультету психології Київського національного університету імені Шевченка.
Сергій Большой,
засновник і керівник громадської організації «Ветеранська хата»
«Ми бачили в собі місію підтримати ветеранів та їхні родини. Прагнули створити безпечний реабілітаційний простір, де вони зможуть відновлюватися, соціалізуватися, здобувати новий фах, знаходити сенси життя та відчувати свою цінність у суспільстві. І нам це вдалося», – розповідає засновник і керівник організації Сергій Большой.
За рік команда «Ветеранської хати» зросла у п‘ять разів – долучилися психологи, менеджери й волонтери.
«Ми постійно розвиваємося, навчаємося і залучаємо нових людей, які мають такі ж цінності, як і ми. До речі, участь у проєкті МОМ дозволяє команді поліпшити компетенції, аби масштабувати нашу роботу і якісніше працювати з ветеранами. Водночас ми адаптуємося до нових викликів і розширюємо напрямки підтримки вчорашніх воїнів», – зауважує очільник.
Основний фокус роботи «Ветеранської хати» – відновлення й психологічна освіта для ветеранів і їхніх родин.
«Курс із відновлення напрацював ветеран, доктор психологічних наук і один із засновників нашої організації Олександр Ткаченко. Ми формуємо групи з двох десятків ветеранів і їхніх дружин, із якими щотижня у вихідні протягом трьох місяців на базі санаторію працюють різні фахівці. Учасники долучаються до арт терапії, тілесних практик, медитацій, спорту тощо. Паралельно відбувається підготовка до навчання, яке спрямоване на перепрофілювання ветеранів у психологів. Так ми поєднуємо теорію з практикою в межах співдії з університетом», – пояснює Сергій Большой.
Зараз триває 4 хвиля навчання. По завершенні учасники отримують сертифікати і якісну підготовку до вступу у Київський національний університет імені Шевченка на магістратуру за спеціальністю «Психологія». Здобуттю нової освіти сприяє також партнер організації Київський обласний центр зайнятості – надає ветеранам ваучери на навчання, роблячи програму доступною для всіх охочих.
Серед випускників програми – Олексій і Марина Ковалевські. Олексій пропрацював оператором на телебаченні півтора десятка років: фільмував донецький аеропорт, події в Криму та війну на Донбасі. Служити пішов добровольцем у 22-му. На фронті отримав складне поранення. Реабілітувався в межах проєкту «Ветеранської хати».
«Завдяки нашій ініціативі, нашій неймовірній команді і навчанню, подружжя стало психологами. Наступного року Олексій планує працювати разом із нами, – радіє успіху Сергій Большой. – Знаєте, це і є наша головна перемога, коли ветерани відновлюються, знаходять в собі сили і бажання йти активно далі по життю. Ось такі особисті історії учасників стають рушійною силою для нових проєктів і прикладом для інших».
А цьогоріч у липні команда «Ветеранської хати» ініціювала проєкт документальних фільмів про ментальне відновлення ветеранів. Наразі вийшло 3 стрічки під назвою «Шлях ветерана». У кожній герої відверто розповідають свої історії повернення до цивільного життя.
«Ми пишаємося цим проєктом, адже змогли щиро і без прикрас озвучити важливий меседж суспільству: повернення ветерана додому – це справа не однієї людини, а всіх нас. Його місія – показати особисті історії ветеранів, популяризувати важливість психологічного відновлення та продемонструвати суспільству реальні приклади трансформації життя після війни. Ми хочемо, щоб реабілітація ветеранів стала спільною справою родин, громади та суспільства. Маємо навчитися слухати і розуміти, що ветеранам потрібна підтримка, що нам усім слід об‘єднуватися і створювати більш стійке і відповідальне суспільство», – наголошує керівник організації Сергій Большой.
Громадська організація «Родин полеглих героїв Львівщини» офіційно розпочала працювати з 2021 року, проте бере свій початок з 2014 року. Саме відтоді, коли російські війська вторглися на схід України і ніхто не був готовий до того, що втрата стане такою масовою.
Стартовим ресурсом для ініціативи була людська солідарність: із невеликої групи – 12-13 родин загиблих на перших етапах – до кінця 2016 року сформувалася спільнота з майже 70 сімей у Львові, а згодом понад 200 в області.
Вікторія Родич,
засновниця і керівниця громадської організації «Родин полеглих героїв Львівщини»
«На початку нас було двоє – я та моя помічниця Гелена Білик. Ми працювали буквально з підручних матеріалів: список родин вели у блокноті, один на всіх ноутбук, моя квартира замінювала і офіс, і склад. Ми вручну збирали дані про родини, підтримували їх психологічно й допомагали оформлювати документи. Після початку повномасштабного вторгнення, зустріли інших активістів і волонтерів та сформували у ЦНАПі штаб для збору гуманітарної допомоги, її транспортування та формування бригад підтримки», – згадує засновниця організації Вікторія Родич.
Команда росла органічно: хтось приходив, бо шукав підтримки, а залишався, бо побачив сенс у допомозі іншим. Ось так щораз більше людей хотіли долучатися – як волонтери, психологи, координатори, юристи, лектори, просто ті, хто готовий підтримати.
У певний момент спільнота постала перед новим організаційним викликом – чи відкривати команду для родин, які пережили втрату з початком повномасштабного вторгнення.
«Між нами було десять років різниці, – констатує Вікторія. – Ми вже пережили біль втрати, а у них усе було свіже. Та й бюрократичні підходи різнилися. Але в той же час ми розуміли, що поділ – це шлях до знецінення самих героїв, незалежно від дати, коли вони загинули. Тож рішення ухвалювали спільно: всі родини мають бути разом».
Ось так громадська організація «Родин полеглих героїв Львівщини» відкрила двері для зранених дружин, матерів, сестер, дітей – усіх, хто потребував підтримки. Згодом нові люди стали частиною команди.
Олена Журавльова втратила чоловіка у перші місяці повномасштабного вторгнення. Розповідає, прийшла до організації допомогти, а вийшло так, що її саму врятували з прірви втрати.
«Я працюю тут, бо хочу робити добрі справи. Ми всі втратили близьких і розуміємо один одного без слів. Моя мотивація – серцем відчувати, що я корисна людям, бачити результат. Навіть коли дуже важко. От ми змогли влаштувати свято Святого Миколая для сотні дітей. В такі моменти бачиш, що твоя робота важлива й потрібна. А ще надихає, коли ми збираємося у невеликі групи по 10-12 людей і ділимося своїми історіями. Тоді відчуваєш, що біль трохи вщухає, ми підтримуємо один одного і стаємо ближчими», – пояснює Олена Журавльова.
- Проєкти підтримки родин загиблих воїнів і ветеранів:
- День народження дитини героя і календарні свята
- Ретрити для родин
- Сімейні атракції в парку
- «Кава з психологом»
- Мобільні мультидисциплінарні команди
- Підтримка родин безвісти зниклих
- Ярмарки ветеранського бізнесу
«Ярмарковим проєктом ми найбільше пишаємося. Щоправда, міська влада спершу не дуже зрозуміла ідею, але ми довели її важливість. На ярмарку ветерани мають реальну можливість презентувати свої продукти громаді, зрештою, заробити», – продовжує Вікторія Родич і зауважує, окрім економічної користі, ярмарки мають і психологічний ефект: ветерани відчувають підтримку спільноти, знаходять нових друзів і партнерів, можуть спілкуватися і просто бути разом.
Очільниця організації каже, досвід ярмарків показує, що ветерани потребують прикладів і наставництва. Саме тому у планах спільноти започаткувати Асоціацію підтримки ветеранського бізнесу, місія якої полягатиме в навчанні ветеранів, наданні їм практичних порад із ведення бізнесу й мотивації тих, хто ще не наважився розпочати власну справу. Для цього вже запартнерилися з іншою громадською організацією «Академія для Героїв», яка проводить тренінги й воркшопи. Також сподіваються на співпрацю з вишами Львова й міським Центром підтримки підприємництва.
«Водночас для нас дуже корисною є участь у проєкті «Соціальне згуртування та реінтеграція ветеранів в Україні». Оскільки ми працюємо на ентузіазмі, освітня складова й фінансово-технічна підтримка відкривають нам можливість більш упевнено адмініструвати роботу, розвивати спільноту і надавати ще ширшу допомогу ветеранам і їхнім родинам. Наприклад, у межах підтримки ми вже запланували придбати нові офісні девайси, а також сенсорну пісочницю з підсвіткою, необхідну для проведення арт-терапевтичних і реабілітаційних занять із дітьми ветеранів і родин загиблих», – уточнює Вікторія.
Керівниця громадської організації «Родин полеглих героїв Львівщини» зізнається, попри все, що доводиться переживати, попри відчай, який іноді трапляється відчувати, все ж вдається знаходити те, що підтримує і дає сили команді рухатися далі навіть у найскладніші часи:
«У будь-якій ситуації є вихід, якщо шукати його і діяти: проблеми завжди можна вирішити, потрібно лише ділитися ними та шукати підтримку. Єдиний невідворотний кінець – смерть, усе інше має рішення», – підсумовує керівниця.
Матеріал підготовлений у межах проєкту «Соціальне згуртування та реінтеграція ветеранів в Україні», який реалізується у співпраці з Міжнародною організацією з міграції за фінансування Європейського Союзу.
