Київ: «Бугурт Січ» і «Міцні 300» втілюють глобальні зміни для ветеранів
Організації «Бугурт Січ» і «Міцні 300» відносно молоді, втім за час своєї роботи змогли втілити глобальні проєкти, які змінили сотні ветеранських життів, а головним чином дали важливий поштовх вчорашнім воїнам до пошуку себе в цивільному світі.
Продовжуємо розповідати про ветеранські спільноти України, що потрапили до двадцятки учасників проєкту «Соціальне згуртування та реінтеграція ветеранів в Україні», який реалізується благодійним фондом «Рокада» за підтримки Міжнародної організації з міграції та за фінансування Європейського Союзу.
Четвертий місяць поспіль спільноти проходять навчання. Отримані знання допоможуть поліпшили надання послуг ветеранам і їхнім родинам, залучати громади до роботи, а експертна й фінансова підтримка в межах проєкту сприятимуть сталому розвитку організацій.
Раніше ми розповідали про досвід Одещини, Волині та Запорізької області. Нині мова піде про Київщину.
Громадська організація «Асоціація бугуртного спорту в Україні» більше відома як «Бугурт Січ». Офіційно розпочала свою роботу чотири роки тому, хоча ідея поширити лицарський рух народилася ще у 2020-му.
Команда розпочала свою діяльність у листопаді 2021-го. Втім лютий наступного року поставив усе на паузу. Більшість активістів стали на захист України. Повноцінно поновили роботу у 2023 році.
«Спершу ми вивчали, як бугурт психологічно впливатиме на ветеранів із посттравматичним синдромом. З‘ясувалося, що позитивно. Професор Віктор Досенко, який підштовхнув нас до відновлення і з яким ми працюємо, пояснив усе з наукової точки зору. Простіше кажучи, на фізіологічному рівні, коли у хлопців і дівчат було багато адреналіну, заняття середньовічним боєм допомагали знизити його рівень і це спонукало ветеранів іти в терапію, займатися реабілітацією», – продовжує Олена Кречет.
Нині команда «Бугурт Січі» з складається з майже трьох десятків людей. Це і штатні працівники і волонтери. Але тих, хто підтримує спільноту – в десятки разів більше, адже завдяки підтримці партнерських організацій, команді вдалося поширили свій досвід далеко за межами Київщини – у трьох регіонах України вже працюють осередки і ще з пʼятьма мають спільні заходи. Так зародилася школа бугуртних тренерів.
«Наше завдання навчити охочих, як працює бугуртний спорт, в чому полягає реабілітаційний процес тощо. Дуже часто, коли приходять ветерани, то залишаються і починають працювати. Але з часом, коли знаходять собі класну роботу і йдуть туди, ми все одно вважаємо це успіхом. Адже, якщо людина знайшла собі місце в житті і ми змогли в цьому допомогти і підтримати, то це для нас безперечно плюс», – зізнається керівниця проєкту.
Що таке бугуртний спорт?
Бугуртний спорт – це складова течії, яка називається «Історична реконструкція». Бугурт — це бій у лицарських обладунках. Вага металевих – від 20 до 30 кілограмів, м‘яких – до 5 кіло. Зазвичай обладунки учасники виготовляють власноруч. Також бугурт – це різноманітні активності й ремесла. З психологічної точки зору – це реабілітація через базове фізичне навантаження. А з точки зору сенсів – це вивчення середньовічної історії України, яку радянська пропаганда майже знищила.
«Власне, вивчення історії з нового боку також дає ветеранам опору і розуміння того, чому українці такий сильний народ. Ми нація, яка століттями давала відсіч ворогу, якої дуже часто боялися. І ми можемо уособлювати в собі цю силу, і ми є нащадками наших пращурів», – пояснює Олена Кречет.
Керівниця проєкту зауважує, біопсихосоціальний підхід, який застосовує організація у роботі з ветеранами, охоплює тілесне, ментальне і соціальне, а це – всі ті аспекти, які необхідні людині для відновлення.
«До речі, ми в принципі перші в світі, хто поставив такий підхід на широкі рейки. Ми вже маємо запити від американських організацій, які хочуть шерити наш досвід для своїх ветеранів. Маємо також запити з Австрії. Тож далі хочемо поширювати наш досвід у міжнародному середовищі. Але при цьому ми продовжуємо розвиватися в Україні. Завдячуючи партнерам маємо всебічну підтримку організації і це дуже цінно. Наприклад, за проєктом МОМ, окрім навчань, ми отримали технічну можливість як для розвитку самої організації, так і для розвитку бугуртної інфраструктури», – підсумовує Олена Кречет.
Спілка поранених військових України «Міцні 300» розпочала офіційну історію у 2023 році. Її засновник Андрій Кучер сам ветеран російсько-української війни. Після поранення, коли самотужки довелося долати проблеми, вирішив, що так не має бути – поранені ветерани повинні знати, куди звертатися, як діяти, але найперше – відчувати, що вони не баласт, а люди з досвідом, які прагнуть змін і здатні їх втілювати.
«Міцні 300» працюють за кількома напрямками: допомагають ветеранам і їхнім родинам первинними юридичними консультаціями, здійснюють фізичну та ментальну реабілітацію, розвивають адаптивні види спорту. Паралельно сприяють у здобутті освіти, працевлаштуванню, а ще – влаштовують екскурсії, іпотерапію, ретрити, майстеркласи і змагання.
«Наша команда – це ветерани. До прикладу, мій побратим, якого евакуювали з харківського напрямку у Київ і який втратив ногу, нині працює з нами над проєктами. Так само залучений у роботу інший побратим, який повернувся з полону і був у надзвичайно важкому психологічному стані, а нам вдалося його відновити, і зараз він у «Міцні 300». Ось так виходить, що наша організація працює за принципом свій – своєму», – ділиться Андрій Кучер.
Очільник спільноти переконаний, саме спорт – один із найкращих методів реабілітації для ветеранів після поранень. «Міцні 300» заснували ветеранський біговий клуб, команду з боулінгу, проводять волейбольні тренування сидячи тощо. Каже, адаптивний спорт іноді навіть творить дива.
«Поділюся одним кейсом, який для мене особисто дуже знаковий і показовий. Мій побратим отримав 70% опіків. Після евакуації його відразу доставили в опіковий центр у столиці. На наступний день я був уже в нього, підтримував. Процес реабілітації був тривалий, було чимало операцій – одна з них із пересадки шкіри відбулася у Фінляндії. Так от, залучив я хлопця в спорт. Цього року він представляв Україну на чемпіонаті стронгменів серед ветеранів у Мадриді. Насправді, не має значення – чи великі чи незначні досягнення, головне, що ветерани, які до нас приходять, знаходять себе в житті», – розповідає Андрій Кучер.
Спорт також допомагає засновнику «Міцні 300» знаходити підходи до посадовців і бізнесу в громадах. Пояснює, така співпраця має значення, бо громади слід готувати до повернення ветеранів і їхньої інтеграції.
«Дуже важливо підготувати як громади, так і самих ветеранів, до повернення додому. Гостро стоїть питання правильної, коректної взаємокомунікації. На жаль, розуміння є не всюди, але зміни потрібні, їх слід втілювати, над ними необхідно працювати. Ми це намагаємося робити в межах проєкту «ВетСпортГромади». Разом із побратимами-тренерами виїздимо в громади, презентуємо 5-6 видів адаптивного спорту, об‘єднуємо ветеранів, представників місцевої влади і бізнес, проводимо відкриті тренування. Там, де вдається зарядити на якийсь із видів, розпочинаємо працювати. Маємо вже кілька гарних кейсів, де оця тріада ефективно співдіє», – продовжує керівник спілки.
Андрій Кучер зауважує, громади відіграють важливу роль у становленні ветеранських спільнот, бо на місцях починається історія змін. Саме тому, зізнається, має мету навчити вчорашніх воїнів бути лідерами у рідних містах і селах.
«Ветерани мають бути лідерами змін у своїх громадах – тими, хто ініціюватиме ці зміни, хто реалізовуватиме й контролюватиме їхній хід. Важливо бути рушіями, а не чекати, що хтось щось зробить за них. Ставати до вирішення проблем і нести відповідальність», – підкреслює засновник «Міцні 300» і додає, нині в межах проєкту «Соціальне згуртування та реінтеграція ветеранів в Україні» команда отримує фінансову підтримку і знання, які допоможуть у подальшому втілити цю мету.
