«Мрію так само, як у рідному селі, висадити сад із фруктовими деревами»: історія Наталії Демчук із Херсонщини
Наталія Демчук показує карту, де синьою крапкою на електронній мапі позначений її дім на Херсонщині. Точніше, те, що від нього залишилося, – фундамент і теплі спогади про життя до лютого 2022-го року. Нині жінка прийшла зареєструвати маломобільну маму на отримання грошової допомоги від «Рокади», яка надається в межах консорціуму LINK. Пані Наталія розповідає, у Смоліному Кіровоградської області оселилися рік тому – постійні повітряні атаки росіян ставали все ближчими і небезпечнішими.

«Наше село на правому березі – з березня 2022-го року ми бачили всяке: дуло російського автомата біля своєї голови, допити, фосфорні бомби… Але ми не здавалися! Знали б ви як Херсонщина партизанила… Пишаюся людьми, які попри страх і небезпеку ризикували своїм життям, аби тільки зберегти українське на рідній землі», – розповідає жінка.
Пані Наталія каже, до повномасштабного вторгнення мала невеличкий бізнес – власну крамницю, де торгувала всім, що може згодитися в селі: від харчів до побутових речей.
«У нас був великий сад, де вирощували фрукти – збирали врожаї і персиків, і нектаринів, і груш, і слив… Тож розпочинали з невеликого, а потім все більше розширювали асортимент, щоб люди могли прийти і придбати те, що потрібно, пригадує жінка. – Після того, як село потрапило під окупацію, довелося згорнути бізнес».

А ще колись жінка співала у народному колективі, де основні учасниці були золотого віку.
«У нас колектив в основному складався з тих, кому за сімдесят. Але мені тоді ще сорокарічній настільки добре було з ними – прекрасні люди і виконавці. Ми брали участь у різних фестивалях і ярмарках, долучалися до свят, – ділиться Наталія Демчук. – А ось тут ми в Херсоні виступали. Саме були Різдвяні свята».
Пані Наталія зізнається, дуже сумує за тим часом.
Уперше з дому довелося виїздити коли в рідному Львовому стало вкрай небезпечно. То був кінець грудня 2022 року. Родина зібрала найнеобхідніше і поїхала за 15 кілометрів – у сусідню Вірівку.
«Після чергового обстрілу ми стали шукати машину, аби нас вивезли з-під «Градів». Найняли старого «Жигуля» з причепом, завантажили в нього тонну брикетів – бо ж у зиму їхали і хтозна, як би там було. З дому взяли трохи одягу і одну каструлю», – продовжує свою історію жінка.
Тоді нові сусіди не могли повірити, що за півтора десятка кілометрів настільки складна безпекова ситуація. Пані Наталія каже, звісно, не хотіла б, аби люди відчули те, що її родина, але росіяни згодом стали все більше атакувати Херсонщину.
До чергової евакуації залишалося не так багато часу. А поки жінка взялася за нову справу.
«Там був невеличкий магазин. Я познайомилася з господинею, запропонувала їй пекти пиріжки на продаж. А за якийсь час Вірівку почали «накривати». Власниця цієї крамниці вирішила виїздити разом із дітьми, а оскільки ми залишалися, запропонувала стати за прилавок. Так я дбала про її бізнес», – ділиться Наталія Демчук.
Але безпекова ситуація все погіршувалася. Власниця крамниці вже на той час придбала будинок на Кіровоградщині і покликала нас до себе. Так ми торік опинилися тут.
Сьогодні пані Наталія піклується про маму. Вся родина жінки – давно за кордоном.
«У мами складний перелом шийки стегна. Вона важко пересувається, відповідно потребує догляду. Поки орендуємо квартиру, але раніше подали документи на отримання сертифікату про втрачене житло. Тож чекаємо, аби придбати тут щось своє», – говорить вона і додає, мріє так само, як у рідному селі, висадити сад із фруктовими деревами.

А ще пані Наталія цікавилася місцевими творчими колективами, аби бодай трохи виплеснути в піснях те, що на серці.
«Поки ж вишиваю хрестиком, – розповідає і пошепки зізнається. – Ще я пишу книгу про те, що нам довелося пережити в окупації. Вона для родини. Хочу, щоб мої внуки, їхні діти і всі наступні покоління знали правду і якою ціною нам доводилося виборювати Україну».
Проєкт реалізується консорціумом «LINK» (об’єднання БФ «Янголи Спасіння», Координаційного гуманітарного центру та БФ «Рокада»), за фінансової підтримки Гуманітарного фонду України.
