Перший крок до самостійності вже зробила – програма соціальної адаптації допомагає внутрішньо переміщеній жінці інтегруватися в Тернополі
Звичне життя у селі Просяна на Дніпропетровщині довелося змінити за один день. Коли оселя потрапила у зону бойових дій, родина Красільнікових швидко ухвалила рішення виїздити. Рятувалися самі, рятували і маленьку таксу. На той час, весною 2025 року, ні пані Наталія, ні її мама, ні чоловік не підозрювали, що життя зміниться в один момент.
Далі була евакуація, Тернопільщина і прихисток для десятків таких же внутрішньо переміщених.
«Ніхто не хотів нам із собакою здавати житло в оренду», – констатує 51-річна Наталія Красільнікова, пригадуючи минулий рік та своє бажання виїхати з прихистку до орендованої квартири.
Зрештою Боню прийняла родина тернополян.
«Про неї тепер піклується гарна сімʼя. Хоча це рішення було надзвичайно складне, але ми довірилися людям», – продовжує пані Наталія і показує в телефоні світлини Боні. Каже, розлука з собакою і нині дається важко.
Однак випробування на цьому не завершилися. Спершу жінка втратила маму, а за короткий час і чоловіка.
«Ми познайомилися з пані Наталією у прихистку. Наша команда там часто працює. Юристи, психологи, соціальні фахівці надають комплексну підтримку, – зазначає старша соціальна працівниця регіонального офісу «Рокади» у Тернополі Мар’яна Радковська. – Загалом ми опікуємося чотирма місцями тимчасового проживання у регіоні за проєктом соціальної адаптації».
«Коли приїздили до нас представниці «Рокади», то ми відпочивали душею, – зізнається Наталія Красільнікова. – Спілкувалися, іноді, як діти, щось малювали, ліпили… Морально було дуже важко, але нас як могли підтримували. Не знаю, як би все пережила».
З моменту евакуації жінка найбільше мріяла про окреме житло, де б почувалася господинею. Тож, коли почула про програму соціальної адаптації, відразу зголосилася на супровід.
«Фахівці фонду стають тією точкою опори, якої так бракує людям, які втратили рідні оселі. Я втратила не тільки дім, а й найдорожчих і найрідніших. Завдяки дівчатам, зрозуміла, що можу і повинна рухатися далі, що мені є до кого звернутися. Це дуже цінно», – говорить пані Наталія.
Програма соціальної адаптації – це можливість для внутрішньо переміщених людей отримати комплексну підтримку спеціалістів «Рокади» на шляху до інтеграції у нових громадах.
«Це великий комплекс заходів, завдяки яким адаптація на новому місці відбувається більш мʼяко і в той же час упевнено. Але в основі такої роботи найголовніше це те, що людина сама має проявляти зацікавленість і прагнути змін у своєму житті. Так, через пережитий стрес багатьом психологічно дуже важко наважитися на такий крок, але ми із цим працюємо, консультуємо, розповідаємо», – зауважує старша соціальна фахівчиня.
Наталія Красільнікова нині живе в окремій квартирі. Перший крок до самостійності жінка вже зробила. Наступний – працевлаштування.
«Орендувати житло вдалося за окремою програмою компенсації оренди житла для внутрішньо переміщених родин донор від УВКБ ООН, яка надає фінансову допомогу також і на сплату за комунальні послуги протягом пів року. Паралельно ми разом продовжуємо шукати варіанти працевлаштування. Поки центр зайнятості не може запропонувати вакансії, адже пані Наталія має інвалідність. Та ані вона, ані наша команда не втрачаємо надії. Переконані, все вдасться і вона зможе почуватися фінансово впевнено та незалежно», – підсумовує Мар’яна Радковська.
Якщо ви чи ваші близькі, проживаєте у прихистку і прагнете змін, звертайтеся до «Рокади» – програма соціальної адаптації втілюється за фінансової підтримки UNHCR Ukraine – Агентства ООН у справах біженців в Україні.
