Соціальна адаптація у дії: 75-річний Іван Палівода з Запоріжжя став своїм у Заплатині
Продовжуємо розповідати про результати проєкту соціальної адаптації, який втілюється на Львівщині, Івано-Франківщині, Рівненщині, Волині, Буковині, Хмельниччині та Житомирщині. Цього разу історія 75-річного Івана Паліводи, який через обстріли евакуювався з Запоріжжя на захід країни.
Переїздів у пана Івана було кілька. До знайомства з «Рокадою» майже два роки прожив у Тернопільській області. Згодом облаштувався у Львівській.
«Спочатку чоловік жив у санаторії «Батьківщина», що в Трускавці. Це, до речі, перший прихисток у регіоні, де ми у 2024 році розпочали реалізацію проєкту соціальної адаптації. Звідти за два роки більш як 60 людей змогли повернутися до самостійного життя. Серед них і пан Іван», – розповідає соціальна фахівчиня регіонального офісу «Рокади» Марта Максименко.
«Нескінченні переїзди виснажували. У мене завжди було бажання отримати свій власний простір, як колись у Запоріжжі, де я провів майже усе життя», – говорить чоловік і дякує команді фонду, що підтримала його.
Рішення їхати з рідного міста Іван Палівода вимушено ухвалив у вересні 2022-го. Саме тоді перебував у лікарні, коли неподалік вибухнула російська ракета. Медики порадили шукати більш спокійне місце, бо існував ризик, що слабке серце просто не витримає.
«Пан Іван – дуже мотивований. У роботі з людьми старшого віку це неабияк допомагає, оскільки буває складно підібрати оптимальне рішення. Але нам вдалося. Влаштували чоловіка до Центру підтриманого проживання у селі Заплатин Стрийського району», – продовжує Марта Максименко.
Днями чоловік відзначив першу річницю на новому місці. Зізнається, громада села прийняла чудово.
«Ми відвідували музеї, різні заходи, ходили на концерти… Тут спокійно і гарна територія», – ділиться він.
Іван Палівода сам піклується про себе. Іноді допомагають соціальні працівники Центру підтриманого проживання.
«Вони можуть сходити у магазин по продукти, але в цілому намагаюся дати собі раду. Лише тепер я відчуваю якусь внутрішню тишу та спокій. Маю тут друзів, разом дивимося телевізор, проводимо час… Інколи думаю, чи не залишуся тут назавжди, – розмірковує чоловік і додає, щонеділі відвідує церкву, а серед тижня ходить із друзями на прогулянки. – Обов’язково вітаємося з усіма, кого зустрічаємо. Тут так прийнято».
А ще пан Іван на свята стає шеф-поваром не лише для сусідів. Зізнається, плов, який готує у 100-літровому казані, знає чи не все село.
«Він не сидить на місці, постійно у русі. Раніше казав, що в санаторії «Батьківщина» почувався, як у вулику, бо там 350 людей, а зараз має майже сім’ю – у Центрі підтриманого проживання всього восьмеро мешканців», – зауважує соціальна фахівчиня «Рокади» і додає, для більшого комфорту у життя пана Івана, фонд також забезпечив підопічного подушкою, ортопедичним матрацом та мультиваркою.
Марта Максименко каже, саме в тому, щоб повернути людині можливість бути самостійною, і полягає мета проєкту соціальної адаптації.
«Важливо, щоб людина знайшла стійкі рішення, спираючись на власні сили та можливості громади, і могла впливати на своє майбутнє. Це і є сенс проєкту. Ми не вирішуємо за когось, ми створюємо умови, за яких людина сама обирає шлях і крок за кроком рухається до мети. Ми разом аналізуємо ситуацію, шукаємо доступні варіанти підтримки, налагоджуємо звʼязки з місцевими службами та організаціями. Наша мета – щоб із часом людина впевнено справлялася з викликами без сторонньої допомоги», – підсумовує соціальна фахівчиня.
Якщо ви чи ваші близькі, проживаєте у прихистку і прагнете змін, звертайтеся до «Рокади» – програма соціальної адаптації втілюється за фінансової підтримки UNHCR Ukraine – Агентства ООН у справах біженців в Україні.
