На ретрит у Карпатах «Рокада» вдруге обʼєднала ветеранів із Сумщини
Другий ретрит для ветеранів і їхніх родин із Сумщини зібрав у Карпатах учасників, для яких кілька днів далеко від щоденних тривог стали можливістю відновити сили, поспілкуватися з людьми зі схожим досвідом і приділити час собі та своїм близьким.
Програма об’єднала фізичну терапію, психологічну підтримку, адаптивний спорт, творчі заняття та сімейне дозвілля. Головною метою було допомогти учасникам відновити сили, зміцнити родинні зв’язки та створити простір, у якому ветерани могли відчути підтримку людей, які розуміють їхній досвід.
«Це вже другий ретрит, який ми організували для ветеранів та їхніх родин з Недригайлівської громади на Сумщині у гірськолижному курорті «Плай». Якщо під час першого заїзду серед учасників було більше сімей із дітьми, то цього разу переважно приїхали подружні пари.
Ми бачимо, як тут люди починають більше спілкуватися, чути одне одного й знаходити час просто побути разом. Особливо тішить, що ветерани дуже здружилися: підтримують одне одного, жартують, діляться досвідом. Часто їм навіть не потрібно багато слів, щоб зрозуміти один одного.
Дуже хочеться, щоб після повернення додому це спілкування не закінчилося, а переросло у справжню дружбу й взаємопідтримку в громаді», – ділиться регіональна координаторка Валентина Ігнатуша.
Окрім спільного дозвілля, програма ретриту складалася з індивідуальної роботи з фізичними терапевтами, психологічні консультації, адаптивні види спорту, піші прогулянки та екскурсії. Усі ці активності відбувалися заради одного – допомогти ветеранам і їхнім родинам відновити фізичний та емоційний ресурс.
Фізична терапевтка Яна Тимошенко зазначає, під час другого ретриту суттєво змінилися й потреби самих ветеранів.
«Якщо порівнювати учасників першого й другого ретритів, різниця дуже помітна. На першому заїзді були ветерани, які завершили службу у 2022-2023 роках. Тоді ми багато працювали над тим, щоб пояснити принципи доказової фізичної терапії, навчити людей працювати зі своїм станом і відповісти на запитання про подальшу реабілітацію.
Цього разу приїхали переважно ветерани 2024-2025 років. Більшість із них уже мали досвід якісної реабілітації, тому їхні запити були іншими. Вони приїхали насамперед за можливістю відпочити, відновитися та зняти фізичне напруження. Саме тому ми більше працювали з методами релаксації: використовували масаж, метод сухої голки, а також індивідуально допомагали тим учасникам, які мали наслідки важких поранень, рубцеві зміни чи обмеження рухливості.
Те, що цього разу ветеранів, які потребували інтенсивної фізичної терапії, було значно менше, є хорошим показником. Це означає, що дедалі більше людей отримують якісну реабілітацію ще до участі в таких програмах», – пояснює фахівчиня.
Ветеран Сергій Шишенко говорить, після повернення зі служби найбільшим викликом залишається не фізичне відновлення, а внутрішній стан.
Сергій завершив військову службу. Втім повернутися до звичного життя виявилося непросто: через погіршення здоров’я він не зміг знову працювати. Сьогодні більшу частину часу проводить удома, а найкращою компанією для нього залишається собака Руся.
Під час ретриту чоловік також працював із фізичною терапевткою.
«Після масажу стало значно легше рухати рукою. Такий відпочинок справді дає відчуття, що ти поступово відновлюєшся», – розповідає ветеран.
Повернення до цивільного життя змінює не лише ветеранів, а й їхні родини. Саме близькі часто стають першими, хто допомагає впоратися з наслідками поранень, тривалого лікування й психологічних переживань. Тому у Карпати ветерани їхали разом із дружинами та дітьми.
Віталій Ющенко бере участь у ретриті разом із дружиною.
«Я не вперше проходжу реабілітацію – після поранення були госпіталь, протезування, відновлення. Але навіть після цього дуже важливо мати можливість зустрітися з іншими ветеранами. У кожного своя історія, але ми добре розуміємо одне одного. Тут я познайомився з новими хлопцями, ми поспілкувалися, пограли в бочу, водний волейбол. Це можливість хоча б ненадовго змінити обстановку, відпочити й побути серед людей, які мають схожий досвід. Такі прості речі теж допомагають відновлюватися», – констатує він.
«Коли чоловік отримав поранення, ми з донькою постійно їздили до нього в лікарню. Просто були поруч. Після повернення було непросто, адже через контузію війна нікуди не зникає — вона залишається в думках захисника.
Якби мене запитали, що я порадила б дружинам ветеранів, відповідь була б дуже проста: завжди будьте поруч і не залишайте своїх чоловіків наодинці з тим, що вони пережили», – додає дружина Віталія – Наталія.
Жінка зізнається, пропозиція участі в ретриті спершу викликала неабиякі хвилювання. Зараз, каже, задоволена, що поїздка в Карпати відбулася.
«Ми познайомилися з іншими сім’ями, спілкуємося, підтримуємо одне одного. І, чесно кажучи, навіть не хочеться повертатися. Після Сум, де майже щодня лунають вибухи й тривоги, ця тиша здається неймовірною», – продовжує Наталія.
За словами психологині «Рокади» Юлії Сіренко, головний запит більшості ветеранів після повернення зі служби – адаптація до нового життя. Повернення до цивільного середовища часто означає не просто зміну способу життя, а необхідність заново визначити свою роль у сім’ї, професії та суспільстві.
Саме тому під час ретриту до роботи залучали не лише ветеранів, а й їхніх дружин. Психологиня наголошує: повернення військового додому змінює життя всієї родини.
«Коли ветеран повертається додому, адаптуватися доводиться всій сім’ї. Дружина найчастіше стає першою людиною, яка стикається з усіма наслідками пережитого досвіду. Вона намагається підтримати чоловіка, допомогти дітям зрозуміти його новий стан і водночас сама переживає втому, тривогу й нерозуміння. Тому працювати потрібно не лише з ветераном, а із сім’єю як єдиною системою».
Психологиня каже, що саме виїзний формат допомагає учасникам вийти зі звичних ролей і хоча б на кілька днів відчути інший ритм життя. Нове середовище, спільні активності та можливість побути далеко від щоденних турбот створюють умови, у яких легше налагоджувати спілкування, відновлювати довіру та знаходити внутрішні ресурси.
«Коли ми говоримо про ветеранів, саме поняття безпеки часто є для них травматичним, адже їхній досвід був пов’язаний із постійною небезпекою. Потрапити в місце, де можна хоча б ненадовго розслабитися, не чекати тривог і зосередитися на собі та своїй родині, – це вже частина відновлення», – підсумовує Юлія Сіренко.
Ретрит став продовженням комплексної роботи з ветеранами, яка не завершується після завершення програми. Після повернення додому учасники можуть і надалі отримувати психологічний та соціальний супровід, брати участь у заходах у своїх громадах і підтримувати зв’язок один з одним. Саме ця безперервність підтримки, а також можливість відновлюватися не лише індивідуально, а й разом із родиною та побратимами, є одним із ключових елементів успішної реінтеграції ветеранів до цивільного життя.
Проєкт «Покращення способів соціальної адаптації ветеранів та членів їхніх родин у Недригайлівській громаді Сумської області» реалізується Благодійною організацією «Благодійний фонд «Рокада» в межах Програми «U-LEAD з Європою», що впроваджується за підтримки Європейського Союзу і його держав-членів Німеччини, Данії, Франції, Австрії, Польщі та Словенії.
